08.12.2010 | Спочатку не хотів коментувати події навколо так званого «Майдану-2». Адже занадто болісними для мене були б будь-які аналогії. Це як із відомими прикладом Платона про тінь у печері. Чим більше відомий «ідеальний об’єкт» — Справжній Майдан — тим більш жалюгідною виглядає його тінь — «Майдан 2010». Навіть, по фіналу першого і другого можна судити про їхні якісні характеристики: один завершився тріумфом, а другий — банально «спакували».

Для нинішньої опозиції підприємницький майдан був перфектним засобом повністю відновити втрачену політичну форму. Адже саме в цьому місці «кувалося» не одне покоління політичних діячів, які через опозиційний і протестний важіль змогли потрапити у владні кабінети. Від студентської Революції «на граніті» до Помаранчевої. З огляду на це зі сторони виглядає дивною та обставина, що нинішні опозиціонери, які у більшості своїй на цьому граніті ставали політиками загальноукраїнського масштабу, чомусь у цей раз не використали майданівську катапульту для того, щоб повернути собі втрачені позиції в політикумі. Неочікувано проявився якийсь інфантилізм нинішніх опозиційних лідерів, або банальна втома чи апатія. Бо у «вселенські змови» проти підприємницького майдану якось не віриться.

Опозиція не змогла нав’язати Майдану свій порядок денний, використати протестний імпульс, і дати Майдану чітке політичне забарвлення. Під прапором «Ринок такий-то» революції (та й взагалі політика) не робляться. Виходить, що «жирком заросли» у нас не тільки можновладці, а й опозиціонери.
Чому опозиційні сили не проголосили свій Майдан поряд із підприємницьким? Чому навіть не було організовано підтримки з боку митців, співаків тощо. Вони у переважній своїй масі налаштовані опозиційно до влади. Інтелігенція на пострадянському просторі за старою звичкою недовіряє тим, хто «біля керма». Чому «депутатська» підтримка акції виглядала жалюгідною? Що бракує в опозиції своїх депутатів у ВР? Ні — більш, ніж достатньо. Що не можна було організувати їхнє чергування? Вочевидь — можна. Але тільки в тому разі — коли лідери мають реальний авторитет. Бо змусити народного депутата мерзнути на Майдані можна лише тоді, коли він одержує цю вказівку від «авторитетного лідера», і розуміє, що він не є «цапом відбувайлом» і, згідно черги, будуть «мерзнути» всі.

Потім багато запитань до сцени та «ведучих». При всій повазі — її слід було перевстановити, а мікрофон — головний інструмент управління і донесення інформації — передати досвідченим «польовим командирам», яких так само вистачає в опозиційному середовищі. Адже, якщо до справи підходять серйозно, то «аматорство» перших днів потрібно було знівелювати й здійснювати політичне управління заходами.

Політичний комітет, який був створений, не був реорганізований у «штаб», який би керував процесом. Тож підприємницький Майдан просто «забалакали» замість того, щоб ефективно ним керувати. А керувати потрібно було: від туалетів і харчування — до формулювання політичних вимог.

Інформаційне висвітлення підприємницького Майдану так само виглядало доволі розбалансованим. Бо маючи ресурс прямої трансляції на ТіВіАй можна було без особливих зусиль організувати нормальну «картинку», якби були виконані перелічені вище заходи.

Не буду більше заглиблюватися в критику. Як на мене влада переграла опозицію в темі «підприємницького» Майдану. І якби не «ідіотська» поведінка охоронців Миколи Яновича відносно журналістів «5 каналу», а також «ігри в солдатики» Могильова їй би і закинути було б нічого.

Зі сторони влади вдалося зробити головне: вірно відпозиціонувати Президента. Його поставили його над ситуацією у протистоянні «чиновників» і «підприємців»; потім — візит на Майдан — вето — спад активності — фінал.

Для «закріплення» результату Президент ввів до складу сформованої ним Ради з економічних реформ Наталю Королевську і Давіда Жванію. І це, не зважаючи на те, що перша реально залишається членом опозиційної фракції БЮТ. Можливо після епопеї з Податковим кодексом Президент більше не довіряє «економічному блоку» Уряду? Принаймні, на предмет генерації ідей та розробки сферних реформ так точно.

Блог Анатолія Луценка на «Українській правді»