05.07.08 | Українська опозиція складається з «ідейних борців» та «кон’юнктурників», причому останні на завтра можуть стати членами коаліції.

Сьогодні коаліція налічує вже 260 депутатів. Останніми «поповненнями» стали бютівці Віталій Курило та Арнольд Радовець, а також шестеро членів «Народної самооборони». Якщо раніше експерти припускали, що коаліція збільшиться до 300 членів навесні наступного року, то тепер подейкують, що це може статися раніше. Чому коаліція так стрімко розростається? Які подальші перспективи її розширення? Коли кількість народних депутатів у ній сягне 300? І які можливі наслідки цього? На ці та інші питання намагалися знайти відповіді директор Центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребинський, директор політичних програм Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Ігор Попов та політолог, директор GMT Group Анатолій Луценко.

«Бездарна» опозиція та «небувалий» рейтинг Януковича

За словами директора Центру політичних досліджень та конфліктології Михайла Погребинського, існує дві основні причини збільшення кількості коаліціантів. Перша з них полягає в тому, що опозиція себе не демонструє як перспективна політична сила, і «люди не бачать перспектив у перебуванні в такій опозиції».

Друга причина, на думку політолога, - це високий рівень довіри до влади, який до того ж «має тренд до збільшення». Це є особливо дивним, зазначає Михайло Погребинський, тому що немає істотних позитивних результатів діяльності нової влади, крім визначення геополітичного напрямку.

«Рівень довіри зростає. І зараз у Януковича та його політичної сили величезний, небувалий рейтинг. Це, звичайно, надихає безідейних представників некоаліції просто йти у тому напрямку, якому довіряє населення», - розповів експерт.

Пан Погребинський зазначив, що важко визначити, яка з двох причин мала більший вплив: «Я навіть не знаю, чого тут більше – бездарності нинішньої опозиції чи моменту довіри до нинішньої влади».

Розширення коаліції – наслідок «роботи» опозиції

Стрімке розширення коаліції є наслідком «роботи» опозиції, вважає політолог, директор GMT Group Анатолій Луценко. Він переконаний, що якщо опозиція надалі «продовжуватиме діяльність у популістичному режимі, то чисельність коаліції зростатиме».

«Я переконаний, що опозиції потрібно відходити від популістичного характеру діяльності, який є свого роду шлейфом із президентських виборів, та переходити до системної опозиції, якою була свого часу, за сценарієм 2002 року, «Наша Україна». Опозиції потрібно шукати організаційні майданчики для того, щоб об’єднати всіх без винятку серйозних гравців, які задекларували свою опозиційність до нинішньої влади», - зауважив політолог.

Крім того, експерт зазначив, що сьогодні створено «ідеологічний майданчик, зручний для багатьох політиків, які бажають долучитися до коаліції». Цим майданчиком, на думку Анатолія Луценка, є група «Право вибору», яка «позиціонується як ідеологічний чинник на цьому полі». Ця група створює умови для того, щоб перехід із опозиції у коаліцію був для багатьох учасників політичного процесу якомога легшим.

Бездарність опозиції має об’єктивні причини

Бездарність нинішньої української опозиції має об’єктивні причини, вважає директор Центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребинський. За його словами, неефективність опозиції навіть не дуже пов’язана з особистостями.

Політолог зауважив, що нині існує думка про те, що Юлія Тимошенко посідає третє та четверте місця в рейтингах, але це не є правдою. Дослідження Центру політичних досліджень та конфліктології показують, що Тимошенко впевнено зберігає друге місце. «Впевнено. Тобто з великим відривом від третього місця, на якому перебуває Тігіпко, і четвертого, яке посідає Яценюк», - наголосив пан Погребинський. Це свідчить про те, що поки що серед опозиційно налаштованого електорату найбільш популярною залишається Тимошенко.

Тож політолог наголосив, що нинішня ситуація в опозиції є об’єктивно складною перш за все через те, що остаточно не визначена позиція влади з багатьох питань. «Ми не можемо сказати, влада проводить ліберальну політику чи антиліберальну, чи яку політику вона збирається проводити. Є ознаки і того і того. Яку позицію зайняти опозиції?» - пояснив він.

Єдине, що зараз є зрозумілим, – це геополітична орієнтація влади. Але тут також приховуються проблеми для опозиції, оскільки «політична перспектива не за ту політичну силу, яка зробить наріжним каменем геополітику», вважає Михайло Погребинський. Тому він радить опозиційним силам «знайти негеополітичний чинник опонування владі», щоб отримати серйозну підтримку суспільства. А це, на думку політолога, сьогодні зробити складно через невизначеність влади.

«Єдине, що для мене зрозуміло, це те, що обіцянки влади щодо боротьби з корупцією просто смішні та кумедні. Тому єдиний очевидний для мене напрямок роботи опозиції - це системна антикорупційна спрямованість і мобілізація суспільства на контроль за кожним кроком влади», - зауважив експерт.

«Ідейні борці» та «кон’юнктурники»

Окрім «ідейних борців» в опозиції залишається певна частина «кон’юнктурників», вважає директор Центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребинський. «Їх можна було б називати, але просто незручно. Деякі друзі Жванії, наприклад, залишилися», - зауважив він.

За словами політолога, саме кон’юнктурники на завтра елементарно можуть стати членами коаліції. «Але таких, як Кендзьор, політичних поглядів якого я не поділяю, але його поважаю як некорумпованого політика та по-своєму чесну людину, котра ходить в одному й тому самому костюмі вже не перший рік. Таких у парламенті ще треба пошукати! Зовсім мало таких ідейних людей», - наголосив пан Погребинський.

Крім того, він зазначив, що ситуація залежатиме не так від співвідношення кількості кон’юнктурників та принципових ідейних людей, як від позиції самої влади. «Якщо вона поведеться вдало, без колосальних помилок, то, звичайно, восени наступного року буде 300 і більше депутатів», - додав політолог.

300 депутатів не є ні загрозою, ні проблемою

300 або навіть більше членів коаліції, на думку політолога, директора GMT Group Анатолія Луценка не являтимуть собою ніякої проблеми або загрози.

«Навіть те послання, з яким виступав Президент до Дня Конституції, показує, що у владній команді поки що немає колективного, спільного та солідарного погляду на конституційні зміни, і немає бачення системи влади», - пояснив політолог.

Крім того, фахівець додав, що якщо розпочнеться «конституційний марафон», то він лише «відволікатиме і розбалансовуватиме ту моноцентричну вертикаль влади», яку на сьогодні сформувала владна команда.

У свою чергу Михайло Погребинський погодився із паном Луценком, зазначивши, що зміни до Конституції – це радше «розмови, ніж реальність». Він пояснив це тим, що тільки-но дійде до справи, виникнуть внутрішні розбіжності, узгодити які буде «надзвичайно дорого». «Це або можна було б робити як харківські угоди: раз – і прийняли. Або ж це зробити неможливо», - додав пан Погребинський.

Проте він наголосив на єдиній небезпеці, яку передбачає досягнення конституційної більшості. Вона полягає у потенційній можливості монополізації влади. «Це означає, що можна так змінити Конституцію, що після цього жодних змін не буде, а ті, хто змінив Конституцію, та їх наступники контролюватимуть всю владу в Україні. Це основна небезпека», - зауважив Михайло Погребинський.

Розширення коаліції скоро припиниться

У розростанні коаліції директор політичних програм Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Ігор Попов виокремив три етапи, кожен із яких мав свої завдання.

Перший етап, за словами політолога, полягав у формалізації коаліції і формуванні уряду. «Коли у трьох фракціях не вистачало депутатів, потрібно було добрати «тушок» - не лише 226, а хоча б 239, про запас. Тоді ціна трансферу була досить серйозною: кожна «тушка» претендувала отримати свого заступника міністра, і вони це отримували», - пояснив експерт.

Після того ситуація істотно змінилася, тому що одразу впали ціни на трансфери, і «почали активно працювати Податкова та інші правоохоронні органи», зауважив пан Попов.

Другий етап полягав у тому, що після формування коаліції та уряду з’явилося нове завдання, яке потребувало розширення коаліції. «Молодші партнери по коаліції - Блок Литвина та партія комуністів - почали претендувати на більше, ніж їм могла дати Партія регіонів. Це в першу чергу стосувалося задоволення кадрових питань», - зазначив експерт.

Сьогодні ж коаліція нараховує 260 членів, але крім того є «позафракційні позакоаліційні депутати, які будуть голосувати так, як треба», зазначив Ігор Попов. Він зауважив: «Якщо сьогодні хтось із партії комуністів буде виходити із демаршами, то можна голосами «тушок» це перекрити».

Розширення коаліції найближчим часом припиниться, вважає політолог, тому що наступний етап, третій, – це 300 голосів, які «насправді сьогодні не потрібні Партії регіонів». Чому? «Конституцію змінювати поки що не готові, і це непотрібно. Дострокові вибори проводити в Києві ніхто не хоче. Глобальна реформа Конституції також не потрібна, тому що де-факто ми живемо в президентській республіці за однієї тієї самої Конституції, без жодних змін. Ми побачили, як можна з однією Конституцією побудувати дві держави – Ющенка і Януковича, які за системою правління абсолютно відрізняються», - пояснив політолог.

Надія Майна

«Главред»